БЕЗДО́МНИК розм. (той, хто не має житла, притулку); БЕЗХА́ТНИК розм., БЕЗХА́ТЧЕНКО розм. рідше (той, хто не має своєї хати); БЕЗПРИТУ́ЛЬНИК, БЕЗПРИТУ́ЛЬНИЙ (звичайно про дітей). Не нагадуйте мені, що я знов сирота і бездомник (А. Кримський); Жили ми в те врем'я хоч і не так, як люди, ну та все ж не старцювали. Їсти було що. А він (Юхим) - безхатченко. У землянці нидів (Григір Тютюнник); - А тепер.., - перебила його мати.., - і зовсім Сашко безпритульником стане (А. Головко); Він каже, що моряки й колишні безпритульні з дитбудинків - то найчесніші й найгероїчніші в торгівлі люди (В. Кучер). - Пор. бродя́га, 1. одина́к.
Источник знаний: www.rozum.org.ua
Journal information